Валентина Галайчук

Я була звичайною ромською дівчиною, яка не мала ні планів, ні мрій на майбутнє. Я жила, як усі навколо, і навіть не здогадувалась, що можна прагнути іншого життя. Я виросла в багатодітній родині в Одеській області, допомагала мамі по господарству і доглядала за молодшими братами й сестрами.

Одного разу мене запросили на ретрит, що організовував Правозахисний Ромський Центр  для розвитку ромських дівчат. Моя консервативна родина не хотіла мене пускати, але я була дуже рішуча, я відчула, що мені потрібно там бути. Для того, щоб мене відпустили на ретрит були залучені авторитетні люди, які поручились за мене.  Коли я приїхала на цей захід, мені здалося, що я потрапила в інший світ. Я навіть не уявляла, що можна так жити.

На ретриті нам розповідали багато нового та цікавого про лідерство, про наше місце в світі, про права жінок, надихали на розвиток і показували, що ми можемо більше ніж здається. Потім нам дали стипендії на курси, які ми самі обрали, і це стало початком мого нового життя. Я познайомилася з чудовими людьми, які підтримували мене, і вперше зрозуміла: я можу мати краще майбутнє.

В останній день ретриту я не хотіла повертатися додому. Той день став переломним: я вирішила, що більше не можу жити так, як раніше, і зроблю все, щоб змінити своє життя.
Сьогодні я працюю асистентом координатора та ромською медіаторкою в тій самій організації, яка колись допомогла мені і підтримує досі. Моє найбільше бажання – щоб таких ретритів стало більше для ромських дівчат, бо я знаю, наскільки це важливо. Я сама пройшла цей шлях і хочу, щоб кожна ромка знайшла своє «я».

Зараз у мене є цілі, плани та віра в себе. Цього року я починаю навчання на юриста, про яке навіть не могла мріяти кілька років тому. Тепер я знаю: можливо все, якщо вірити і працювати над собою.

Моя історія – це приклад того, що зміни можливі, варто тільки повірити в себе.